«…Як я жив за німців»

До свого ювілею диригент Роман Кофман представив нову книжку

Леся ОЛІЙНИК, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

У день свого 75-річчя, 15 червня, всесвітньо знаний український диригент, скрипаль, композитор, педагог, режисер, народний артист України Роман Кофман виступав в іпостасі письменника. У концертному залі Національної спілки композиторів України, який не зміг вмістити усіх прихильників творчості маестро, відбулася презентація його нової, вже шостої на сьогодні, книги. До ювілею диригента видавництво «Дух і літера» випустило його дві автобіографічні повісті, об’єднані назвою «Пасторальна симфонія, або Як я жив за німців».

Перша з них показує у різних площинах і різному часі дві Німеччини. Наче дві конфліктні теми музичного твору, звучать у повісті розповідь-враження Романа Кофмана про сучасну Німеччину (під час його роботи на посаді головного диригента Боннського симфонічного оркестру та Боннської опери) і трагічна історія часів війни про єврейський симфонічний оркестр у німецькому концтаборі. Друга частина літературної симфонії оповідає про дитинство і юність Романа, про несумісність у житті миру і війни. Війни, яка повела на розстріл у Бабин Яр його бабусю й дідуся і обірвала життя старшого брата. Щонайширшу гаму емоцій викличе у читача монолог-спогад людини, якій довелося пережити полярні почуття – жахіття війни і родинне щастя, біль принижень і тріумф слави, сором за людство і радість творчості…

Представлення книги Романа Кофмана вийшло за презентаційні рамки і перетворилося на дійство, де розповіді автора про своє життя перемежовувалися уривками з книги і запитаннями-відповідями, які радше нагадували співбесіду з аудиторією. Причому бесіду з притаманним йому особливим – кофманівським гумором. Наприклад, на запитання про улюблених композиторів Роман Ісакович відповів, що точно знає лише, хто перший з них: це І.С. Бах, а решта – це ті, хто є в його величезному репертуарному списку. На запитання, хто вчив його диригентського мистецтва, відповів, що це – усі видатні диригенти світу і його… учні.

Нестандартними також були ювілейні вітання. Посли Естонії, Ізраїлю, Росії та Німеччини засвідчили свою повагу, захоплення творчою особистістю Романа Кофмана. До речі, його книжка вийшла за підтримки Посольства Німеччини в Україні, а п’ятирічна робота генеральним музикальним директором Бетховенського оркестру відзначена Великим хрестом ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», однією з найпрестижніших світових музичних премій «Ехо-Класик», визнанням запису VІІ симфонії Шостаковича Боннським симфонічним оркестром під орудою українського маестро кращою у світі і… п’ятьма томами рецензій на його концерти в Німеччині.

Найтепліші побажання Роману Ісаковичу висловили відомі українські композитори – Євген Станкович, Леся Дичко, ректор Київської дитячої академії мистецтв Михайло Чембержі. Міністр культури і туризму України Михайло Кулиняк вручив диригенту-письменнику відзнаку «За досягнення у галузі культури» та подарував ікону Георгія Змієборця. Зображення на ній списа присутні дотепно порівняли з диригентською паличкою. Як завжди з гумором, Роман Ісакович прокоментував, що свого часу теж зробив подарунок своєму студенту Михайлові Кулиняку, відзначивши його успіхи у заліковій книжці оцінкою «5».

Музичним дарунком ювіляру стало виконання елегій для голосу і фортепіано Валентина Сильвестрова на його поезії. На моє запитання, що б він побажав Роману Кофману, Сильвестров жартома відповів: «Стільки багато всього бажали і говорили, що, схоже, висловлюючись словами Григорія Сковороди, «світ починає ловити його». А після цього серйозно згадував, скільки його творів виконав Роман Кофман, починаючи ще з далеких авангардних часів, коли за це «били по руках». Ще на початку 1970-х з’явився запис п’ятої симфонії Сильвестрова у виконанні студентського симфонічного оркестру Київської консерваторії, який очолював Роман Кофман. Згодом, почувши цей запис, у Київ приїхав із Німеччини експерт упевнитися, що він справді здійснений студентами, і запросив оркестр та його диригента у Бонн для виконання Дев’ятої симфонії Бетховена. Додам, що саме Роман Кофман був одним із перших виконавців музики багатьох українських композиторів. В останньому філармонійному сезоні диригент провів також авторський цикл «Український авангард».

Одним із найбільших дарунків для ювіляра став, як він зізнався, приїзд його друга і творчого колеги Гідона Кремера. Появу в залі музиканта світового значення аудиторія зустріла оплесками. Гідон Кремер сказав, що «сердечно вітає Романа, сподіваючись ще на довгі роки співпраці з ним», що «дуже радий бути присутнім на цьому балі званим гостем, і що найдорожчими у Києві для нього є Роман Кофман і Валентин Сильвестров». Гідон Кремер прибув у Київ для участі у міжнародному фестивалі «Тиждень високої класики з Романом Кофманом», який розпочався вчора в Київській галереї «Лавра».

А насамкінець Роман Ісакович прочитав із книги ліричний спогад про своє дитинство, про те, що його благословенним місцем для дитячих медитацій була… воронка від німецької бомби, де, розкинувшись на її дні, він споглядав небо, прозорі верхівки сосен, співав і мріяв…

Газета «День» №104-105, п’ятниця, 17 червня 2011