Словник християнського подвижництва

Жанна Капшук

Мабуть, кожен, хто прислухається до Слова Божого, знає притчу про сіяча з Євангелії від Марка, в якій мовиться про те, що не всяка земля здатна прийняти посіяне в неї зерно й виростити з нього плодовиту рослину. Так само й людські душі не завжди готові до того, щоб наповнитися сутністю Слова Господнього й виплекати з нього бодай паросточок. Адже для того, щоб пройнятися Словом, зрозуміти його, відчути кожною клітинкою свого єства і — найголовніше — зробити його головним законом у своєму житті, необхідне передовсім бажання, а затим — велика й тяжка праця. Однак усі, хто беруться за неї, мають можливість скористатися допомогою досвідчених наставників, полегшивши таким чином свій шлях до пізнання та розуміння того, що говорить нам Господь. Одним із таких наставників є християнський подвижник Енцо Б’янкі, книга якого під назвою «Лексикон внутрішнього життя» вийшла цьогоріч у видавництві «Дух і літера».

Укладач своєрідного тлумачного словника основних понять християнської духовності — Енцо Б’янкі — наш сучасник: чернець, молитвеник, настоятель екуменічного монастиря в Бозе, Італія. З перших статей «Лексикону» стає зрозуміло, що в основу книги лягла, передовсім, його власна глибока віра у Христа. У передмові він зазначає: «…християнська віра може стати живим джерелом сенсу, сенсу понад сенсами, того, що є сіллю життя й радістю буття, навіть якщо ми занурені в атмосферу індивідуалізму, релятивізму та замкнутості». Автор повсякчас нагадує про те, що шлях до Господа — це шлях самозаглиблення і що саме внутрішній світ людини, а не те, що впливає на неї ззовні, формує високу духовну сутність, якою наділив її Бог. Енцо Б’янкі закликає читача «вирушити в мандрівку віри, аби, ступаючи слідом за Христом, пересвідчитися в тому, що Він перебуває в нас».

«Лексикон» структуровано не за алфавітним чи систематичним принципом, а за допомогою «методу посилань та паралельних місць, згідно з яким один термін спроваджує нас до іншого, пояснюючи окремі його аспекти і оминаючи інші, щоб звернутися до них пізніше». Цікаво, що порядок викладу понять у книзі можна умовно розділити на три етапи, кожен із яких має свою мету, настрій, основне змістовне спрямування. А всі вони разом скидаються на тяжкий і трудомісткий, проте необхідний у нашому житті процес засівання Слова Божого в людську душу.

Перший етап — це свого роду очищення ґрунту, підготовка його до вкладання насінини. Це етап пізнання таких понять як «духовне життя», «святість і краса», «аскеза», «почуття і дух», «чуйність», «духовна боротьба», «очікування Господа», «пустеля». Енцо Б’янкі допомагає читачеві наблизитися до відповідей на одвічні питання про те, ким ми є і чим є наше життя, зрозуміти, що внутрішній світ людини, — а зокрема, її серце — є полем постійної битви, «зверненої не проти зовнішнього життя, а проти спокус, помислів, спонукань і поривів, які можуть призвести до заподіяння зла». Оповіді християнського подвижника розкривають перед читачем сутність людської душі, схильної до гріховності, а проте покликаної дбати про свою чистоту та красу. Якщо ми посіємо зерно в землю, що потопає в бур’янах, це буде марною тратою зусиль. Тому дуже важливим кроком на шляху до Господа є усвідомлення власних гріхів і намагання викорінити їх — не самотужки, а з Божою допомогою. Адже навіть, здавалося б, звичайний смуток, незадоволення собою або певними умовами свого життя — все це може призвести до занедбання і заболочення власної душі…

Другий етап — процес засівання зерна. На цьому етапі читачеві пропонується заглибитися в такі поняття як «пошук Господа», «вірність», «терпимість», «увага», «слухання», «медитація», «споглядання»… Розкриваючи духовну сутність цих термінів, Енцо Б’янкі наштовхує нас на прагнення бути уважними і слухняними дітьми та учнями нашого Батька-Вчителя. Він пояснює нам, як можна і треба за допомогою різних органів чуття й завдяки тренуванням власної душі пізнавати Господа. Тлумачення, настанови, роздуми християнського подвижника — все це допомагає нам іти назустріч розумінню того, що є Словом Божим і як ми повинні приймати Бога в житті. Особливу увагу Енцо Б’янкі приділяє таким поняттям як «слухання» та «молитва», що є основними складовими процесу спілкування людини і Бога. Він подає тлумачення на різні види молитов (заступництво, прохання, похвала, подяка); вказує на одну з найпоширеніших людських помилок стосовно сприйняття Бога: зазвичай люди вважають, що вони моляться, а Бог відповідає на їхні молитви, насправді ж усе відбувається навпаки — Бог промовляє, а той, хто слухає Його, може відповісти Йому молитвою. Зрештою, автор підкреслює зв’язок і взаємне доповнення молитви і слухання: «якщо молитва — це діалог, в якому розкриваються взаємостосунки Бога й людини, то слухання відкриває перед людиною доступ до цих стосунків, заповіту і взаємної приналежності».

Третій етап можна назвати проростанням і дозріванням зерна. Це етап, на якому ми розвиваємося, зростаємо, вчимося втілювати Боже Слово і Божу волю у своє життя, намагаємося жити так, щоб Отець пишався нашими духовними досягненнями. Поняття, які Енцо Б’янкі розкриває перед читачами на цьому етапі, — це «покірливість», «цнота», «піст», «надія», «прощення», «любов до ворога», «самопізнання», «спілкування» та інші. Завдяки їх тлумаченню ми пізнаємо безмежність Божих і людських можливостей. Зокрема, це стосується однієї з дуже важливих, однак дуже складних для втілення в житті християнських якостей — прощення. Воно, за словами автора книги, «є не законом, а безмежною можливістю, відданою вірі й вільному праву кожної людини». Бог не може примушувати — кожен із нас має право самостійно вирішувати: пробачати чи ні, молитися чи ні, вірити чи ні… Саме від власної волі й бажання людини залежить, чи принесе плоди засіяна в її душу зернина.

У своїй книзі Енцо Б’янкі аналізує, в першу чергу, не досвід виключно власного життя, а досвід, почерпнутий із читання Біблії. Кожне поняття, яке він розглядає, коренями сягає саме біблійних текстів. Послідовно покликаючись на Святе Письмо, він також цитує видатних філософів, письменників і, звісно, великих подвижників Східної та Західної Церков. Серед голосів, які таким чином також промовляють до читача зі сторінок книги, чуємо св. Августина, Ісихія Синаїта, Климента Олександрійського, Генріха Отта, К. Жеффре, Стендаля та інших.

Своїм «Лексиконом» Енцо Б’янкі прагне прокласти своєрідний місток між різними берегами християнства. «Навчаючись пізнавати одне одного, ми вчимося взаємній любові», — пише Енцо Б’янкі, пропонуючи розгляд понять християнської духовності як «місце зустрічі та діалогу». Отож, шукати в книзі різносторонніх поглядів на одне й те ж не слід — усі поняття подаються як єдино-цілісні трактування Біблійних свідчень.

Звісно, книга Енцо Б’янкі — хай яка вона пречудова — ніколи не зможе замінити найсвятішого християнського письма — Біблії. Проте вона може стати незамінним помічником при читанні Божого Слова, своєрідним «інструментом» для обробітку душевного «чорнозему». Щоб для тих, хто по-справжньому шукає Господа, справдилися Його слова: «А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз» (Мк. 4:20).

портал «Книгоноша», 3 грудня 2010 р.