Свято української філософії: опір буденності та мейнстриму

Авторы и книги издательства «Дух і Літера» получили Премии по философии 2010-2011 гг. Поздравляем лауреатов!

Юлія Морозюк

15 лютого в Інституті філософії НАНУ ім. Г. С. Сковороди відбулась урочиста церемонія вшанування лауреатів та вручення Премій з філософії 2010-2011рр. Автором найбільш новаторської філософської концепції став київський філософ Віктор Малахов, автор книги Вразливість любові. – К.: «Дух і Літера», 2005. Найкращим редакційно-видавничим проектом було визнано Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том перший. – К.: «Дух і Літера», 2009.

Найкращою філософською монографією – Філософія права: Навчальний посібник. Вінниця: О. Власюк, 2007 кандидата філософських наук, викладача провідних київських університетів Андрія Баумейстера; найкращою друкованою працею молодого дослідника (до 35 років) у галузі філософії – Philosophia rationalis у Києво-Могилянській академії: Монографія. Вінниця: О.Власюк, 2009 кандидата філософських наук Миколи Симчича, випускника і нині викладача НаУКМА. А відзнаку за кращий науковий коментар одержав професор Олег Хома, автор 350-сторінкового коментаря до книги Блез Паскаль. Думки. – К.: «Дух і Літера», 2009.

На відкритті урочистої церемонії нагородження академік НАНУ Мирослав Попович зазначив, що вітає усіх гостей не як директор Інституту філософії, а як гостинний господар-філософ. Адже ініціатива заснування премій з філософії належить не Міністерству освіти, а відкритому зібранню української філософської громади, котра без жодних вказівок згори вирішила відзначити перших серед кращих своїх колег. Дивовижну атмосферу духовного бенкету на церемонії підтримував Ансамбль старовинної музики «SILVA RERUM» Будинку вчених НАНУ. Композиції XVII – XVIII ст. у виконанні ансамблю стали своєрідним музичним переходом до вшанування лауреатів після завершення Філософських читань «Філософія і суспільство: минуле й сучасне», присвячених 90-річчю однієї із засновниць Київської філософської школи Марії Злотіної, учнями якої серед інших були Мирослав Попович і Сергій Кримський.

Засновниками премій: Інститут філософії НАНУ, Український філософський фонд і Соціологічний центр ім. Н. В. Паніної за підтримки фонду «Відродження». Метою запровадження премій є пожвавлення наукової, громадської та видавничої діяльності вітчизняних вчених, а також вшанування пам’яті видатних українських філософів, які створювали засади гуманістичного розвитку вітчизняної філософії та своєю діяльністю сприяли демократичним суспільним перетворенням в Україні.

Премію імені Сергія Кримського за найбільш новаторську філософську концепцію, викладену у наукових публікаціях, одержав доктор філософських наук, професор Віктор Малахов, котрий у своїй книзі «Вразливість любові» витворив новий ціннісно-смисловий універсум, що в ньому панують Любов та Людяність. Сам Віктор Аронович звертає нашу увагу: «Подивімося, що зараз накидається людям як найголовніше в їхньому житті через Інтернет і не тільки – найчастіше це виборювання якихось егоїстичних інтересів, прагнення оцінювати все корисністю, надмірний прагматизм. Зараз сказати про когось, що людина, мовляв, є прагматиком, це зробити великий комплімент, хоча саме по собі прагматичне життєставлення є безглуздим, якщо його не очолюють певні вищі цінності. У нас забувають, що любов, безкорисливість, самовідданість відіграють в житті принаймні не меншу роль, аніж усі ці ринкові важелі, про які так багато говорять. І якщо ми хочемо зберегти послідовність розвитку духовної культури, вірність людським цінностям, ми будемо чинити опір тим тенденціям свого часу, з якими ми не можемо погодитися».

Однією з найбільших вад нашого сьогодення цілком справедливо можна назвати брак правосвідомості. Характерно, що у радянські часи філософія права була однією з тих філософських галузей, які майже не розроблялися. У цьому контексті праця Андрія Баумейстера «Філософія права» є більш ніж актуальною для сучасної України. У своїй подячній промові вчений зазначив, що онтологічний обов’язок кожної людини полягає у тому, щоб удосконалюватися. А сенс буденності – у тому, аби її долати. Філософія – це один з найкращих шляхів подолання буденності та реалізації нашого права бути культурними людьми.

Лауреатом премії імені Юрія Прилюка за кращий редакційно-видавничий проект у галузі філософії став Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том перший. – К.: «Дух і Літера», 2009. Юрій Прилюк – український філософ, журналіст, громадський діяч, засновник видавництва «Абрис», який пішов з життя у 48 років, встигнувши зробити неоціненний внесок в українську культуру. Присудження премії саме «Словнику», науковими керівниками якого є Барбара Кассен (Сорбонна) і Костянтин Сігов (НаУКМА), обґрунтовує удова Юрія Прилюка, кандидат філософських наук, співробітник Інституту філософії Наталія Вяткіна: «Поява цієї книги вже має свою особливу історію: від збирання слів – до створення особливої методології презентації філософського знання на українському філософському ґрунті, від участі у зарубіжному проекті – до створення вітчизняного твору, від запозичення європейських ідей – до розробки власних інтелектуальних стратегій. Поява такого видання у будь-якій країні є показником певного ступеня зрілості гуманітарної науки такої країни. Воно не має аналогів у Східній Європі та Росії. У ньому перетинаються мови, древні й сучасні, філософські дискурси й практики різних епох і напрямів. Ця книга – безпрецедентний проект, що його організація сама по собі є інтелектуальним продуктом, інститутом і дискусійним майданчиком. Чи не про такий спосіб створення книг мріяв свого часу Юрій Прилюк?»

Директор видавництва «Дух і Літера», кандидат філософських наук Костянтин Сігов нагадав, що перше число часопису «Дух і Літера» у 1997 р. було присвячене саме пам’яті Юрія Прилюка. Водночас цьогорічне заснування премій є свідчення того, що «наша філософська спільнота нарешті припинила плисти річкою забуття нам ім’я Лета. Всі ці вчені, на честь яких названо премії з філософії у кожній з номінацій, сьогодні постали перед нами. Трагічні і радісні події пригадуються зараз. І наша перемога над забуттям є запорукою того, що у майбутньому ми спільними зусиллями зреалізуємо ще не один успішний проект».

Непересічною подією стало також відзначення праці доктора філософських наук, професора Вінницького національного технічного університету Олега Хоми, автора наукового коментаря до книги Блез Паскаль. Думки. – К.: «Дух і Літера», 2009, найбільш ґрунтовного серед усіх сучасних видань Паскаля слов’янськими мовами. Слід сказати, що справжнього наукового коментування бракувало протягом багатьох століть. Однак, нині можна не сумніватися у тому, що вітчизняне фахове коментування матимете майбутнє, адже професор Олег Хома виховує зі своїх студентів нову генерацію професійних текстологів і перекладачів.

Із присудженням премії імені Віталія Табачковського за кращу друковану працю молодого дослідника (до 35 років) у галузі філософії комісії було найскладніше, адже надрукувати свою працю молодому вченому не так вже й просто. Проте перемогу таки виборов могилянець Микола Симчич, автор праці Philosophia rationalis у Києво-Могилянській академії: Монографія. Вінниця: О.Власюк, 2009. Микола Симчич наголошує на тому, що «в Україні були культурні люди, які займалися філософією і писали свої твори. Ці твори у більшості своїй не вивчені. Саме тому українська філософія – це насамперед царина дослідження, спосіб не переказувати чужі думки і не переписувати чужі книги, але заглиблюватися у конкретні тексти і роботи. І в цьому – велика перспектива».

Напевно, саме перемога Миколи Симчича, представника покоління значно молодшого від колег Мирослава Поповича та Віктора Малахова, і є заспокійливою відповіддю на слова Віктора Ароновича, який зауважує: «Сьогодні точиться багато розмов про діалог культур, діалог релігій, тоді як ми маємо страшну проблему розриву між поколіннями. Мені важко у наш час уявити справжній, людський, якби раніше сказали, екзистенційний діалог між викладачем і студентом. Хотілося б не повчати студентів, не менторствувати, а спілкуватися. Є така хвороба літніх людей, які намагаються завантажити майбутнє своїх дітей власними тривогами, проблемами, ідеалами. Мовляв, молоді здійснять те, чого ми не здійснили. Натомість французький філософ ХХ ст. Еммануель Левінас казав: треба залишити нашим дітям чисте майбутнє, майбутнє, в якому вони самі могли б визначатися, обирати свій шлях. А для цього треба зрозуміти, які в цьому майбутньому будуть цінності, бо часто складається так, що ми випускаємо дітей у світ, який із жахом уявляємо собі, який викликає у нас зростаючу тривогу. Як казав Мераб Мамардашвілі, філософія має підтримувати свою м’язову систему, адже думка має свою мускулатуру. Тому ми і повинні чинити опір усьому, що є руйнівним і нелюдським у нашому часі, і виробляти власну позицію».

Фактично кожен з лауреатів у своїх наукових працях і виступах наголошував на важливості духовної опозиційності, яка тільки і може допомогти людині не втратити себе у сучасному світі амбівалентних цінностей. І вступити до лав цієї філософської спільноти, як і стати лауреатом премії, можуть дослідники з усіх, в тому числі негуманітарних галузей, праці яких мають філософський резонанс і можуть стати світоглядним дороговказом.

Безсумнівно, цьогорічне заснування премій з філософії як результат самоорганізації вітчизняної філософської спільноти свідчить про послідовний розвиток української філософської думки в європейському контексті. Академік Мирослав Попович підсумовує: «Української філософії як окремого предмету, який би відрізняв Україну від приміром Франції, бути не може. Філософія – всесвітня. Однак українська філософія можлива як елемент культури. Сьогодні ми слухали старовинну музику і бачили такий шляхетний науковий спектакль – ось це і є виявом нашої національної культури».

Академічна Панормама